Наші новини
Остання в 2018 році нова Туристична марка України №474 "Олешківські піски" прибула в Херсон.
Олешківські піски є найбільшим піщаним масивом у Європі. Незважаючи на те, що Олешківські піски часто називають пустелею, це не зовсім правильно. За температурним режимом та кількістю опадів їх можна швидше віднести до напівпустель. Влітку пісок нагрівається до 70 градусів, і гарячі висхідні потоки, що йдуть від пісків, розгоняють дощові хмари. Тому дощів тут менше, аніж в самому Херсоні, який знаходиться по іншу сторону Дніпра. Трапляються тут і піщані бурі, під час яких не видно ані неба, ані сонця.
В пустелі на глибині 300-400 м існує прісне підземне озеро з дуже смачною водою. Проте, науковці дослідили, що масштабно добувати звідси воду не можна, оскільки рівень води знизиться, і ліси не зможуть стримувати піски.
Черговою Преміальною ТМ поповнилась колекція наших колекціонерів з Хмельницька - сім'ї Юхима Горбатого, Тетяни і Ксюши. Вітаємо їх із здобуттям такого трофею! Цього разу такою маркою в колекціонерів стала ПТМ №2 "Церква св. Миколая XVIII ст. - Майдан".
В десятці №2 знаходяться ТМ, які відповідають об'єктам, що знаходяться в Закарпатській області.
Новою ТМ поповнилась 32 десятка ТМ України, в якій знаходяться туристично-маркові об'єкти з Чернігівської області. Нею стала Туристична марка № 311 "Миколаївська церква, 1781-1784 - Козелець".
Побудований храм в 1781-1784 роках замість дерев'яної церкви на замовлення і на кошти священника Кирила Тарах-Тарловського на прізвисько Дикий Піп який, за переказами, таємно повінчав російську імператрицю Єлизавету Петрівну з Олексієм Розумовським.
В інтер'єрі єдність внутрішнього простору досягнуто за допомогою високих арок, які об'єднують всі просторові ділянки і підпорядковують їх високому, щедро освітленому куполу. Західна і східна основа перекриті циліндричними склепіннями, південна і північна - неповними зімкнутими, д'яконник і жертовник - складними конховими склепіннями, що переходять у циліндричні, апсиду і контрапсід - конхами.
Нині церква являє собою зразок кам'яної барокової архітектури, її вигляд притаманний українській національній культурі Лівобережжя XVII-XVIII століть.
Наші вітання отримує сім'я колекціонерів ТМ зі Львова - Галина та Роман Щепан. Їхня колекція поповнилась Преміальною ТМ №1 "Церква Вознесіння Господнього, XVIII ст. - Кобилецька Поляна". Церква була розібрана і спалена в 1994 році...
В десятці №1 знаходяться ТМ, які відповідають об'єктам, що розміщені в Закарпатській області.
Нова Туристична марка України №159 "Олексіївське реальне училище, 1904 - Хмельницький" нещодавно прибула в цей обласний центр.
Олексіївське реальне училище було відкрите 1 липня 1904 року в місті Проскурів на вул. Старобульварній. Шестирічний курс навчання в ньому давав середню освіту з технічним нахилом. Серед випускників училища були Кость Місевич - видатний бандурист, засновник кобзарської школи, Микола Трублаїні - український письменник, автор відомих творів "Лахтак" та "Шхуна "Колумб".
Цього ж року біля новозбудованого приміщення було висаджено 12 червоних буків, з яких на сьогодні залишилось лише 4. Ці буки мають статус ботанічної пам'ятки природи.
Будівля має статус пам'ятки архітектури та занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Зараз в ній міститься Хмельницька міська рада.
І знову вітання отримує сім'я колекціонерів з Хмельницького - Юхим Горбатий, Тетяна і Ксюша. Їх колекція поповнилась ще однією Преміальною Туристичною маркою. Цього разу нею стала ПТМ №42 "Церква Богоявлення Господнього, 1872 - Головецько".
Для отримання цієї ПТМ колекціонери зібрали всі "класичні" ТМ з 42 десятки (в ній знаходяться марки, які відповідають об'єктам, що знаходяться в Львівській області), не використавши "джокера".
Нещодавно ТМ-сувенір "Пам'ятник "Писанка" - село Братківці" прибула в Стрийський район, що на Львівщині.
Ідея побудови символу писанки належить колишньому сільському голові села Братківці Миколі Ковачу. Він сам розробляв макет пам'ятника, консультуючись зі стрийським художником Ігорем Завозіним. Остаточний дизайн писанки і прилеглої території розробляли львівські митці Козак Орест, Войневич Андрій, Алієв Олександр.
Висота пам'ятного знаку 6,5 м, діаметр - 4 м, в середині розміщено Богородицю. Зведення пам'ятника було розпочато ще в 1999 році і планували закінчити до 2000-ліття Різдва Христового, та через фінансові труднощі затягнулось на вісім років. Тепер у центрі села стоїть велична різнобарвна писанка.
Пам'ятник Писанці на Стрийщині дещо нагадує свого "близнюка" у канадському містечку Вегревіль, встановленого українськими емігрантами. Заокеанська писанка, за задумом авторів, мала стати символічним духовним містком єднання між українцями, розсіяними долею по світу, і українцями на рідній землі.
Кілька днів тому нова Туристична марка України №503 "Скельний монастир - Розгірче" прибула на Львівщину.
Дослідники датують печерний комплекс Х ст. Найбільш цікавим і вивченим в архітектурному відношенні є основний скельний масив, що знаходиться у підніжжі хребта, на його північному схилі.
Церкву, що знаходилась у верхній печері трактують як тридільну, однонавову споруду. До церкви вели двоє дверей, про що свідчать врубки для масивних одвірків. Вікна мали дерев'яне обрамлення з решітками, ймовірно склились круглим вітражним склом. Знизу до церкви ведуть витесані в скелі 18 сходинок, біля яких вертикальні отвори. Вони використовувались для кріплення конструкції дерев'яних перил. Праворуч на рівні входу підтесана неширока площадка, яка веде до місця, де кріпився образ.
Печерний комплекс зазнав у своєму розвитку ряд перебудов - менші приміщення знищувались при розбудові монастиря, об'єднувались у більші печери-приміщення. Час його найбільшого розвитку припадав на XIV-XVI ст..
Крім згаданих скель існує ще одна скеля із печерою і відбитими хрестами. Вона також знаходиться на північному схилі хребта і віддалена від попередніх скель у південно-західному напрямку майже на 200 м.
Вітаємо сім'ю наших колекціонерів з Хмельницького - Юхима Горбатого, Тетяну та Ксюшу із здобуттям чергової Преміальної Туристичної марки. Цього разу їх колекція поповнилась ПТМ № 27 "Вознесенська церква, 1759 - Березна".
В 27 десятці знаходяться ТМ, які відповідають об'єктам, що знаходяться в Чернігівській області.
Невдовзі ще одна нова Туристична марка України попрямує до Херсонщини. Нею стане ТМ № 472 "Кам'янська Січ".
Кам'янська Січ розташовувалась на похилому схилі правого берега річки Кам'янки, яка впадає у Дніпро. Сьогодні недалеко від цього місця знаходиться село Республіканець. Заснували цю січ в 1709 році після знищення військами Російської імперії Чортомлинської Січі. Саме сюди приїхали козаки на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком після Полтавської битви. Кам'янська Січ перебувала під захистом турецького султана, тож це давало певні гарантії, що імперські війська не стануть нападати на козаків. Не секрет, що Петро І мав на меті винищити все українське козацтво. В 1711 році він посилає на Січ декілька своїх полків та гетьманські полки, які підпорядковувались Івану Скоропадському. Кам'янські козаки змушені були відступити до кордонів тогочасного Кримського ханства і заснувати там нову січ - Олешківську. Після смерті Петра І козаки повертаються до Кам'янської Січі.
Розкопки показали, що в ті часи тут людських хат ще не було. Зате було видно, де знаходились козацькі курені, які заглиблювали у землю приблизно на метр. З часом, коли вони руйнувались, лишалися ямки. Січ мала ремісниче передмістя. Тут козаки займались гончарством, литтям кольорових металів, були також різні майстерні, курені та постоялі двори. У козаків було право брати мито з товарів, які доставлялися кораблями по Дніпру та Бугу. Саме на берегах Дніпра Кам'янської Січі Пилип Орлик та Кость Гордієнко записали перші права і вольності війська запорізького, які лягли в основу першої європейської Конституції.
Простояла Кам'янська Січ до 31 березня 1734 року. Це дата виходу козацтва з-під протекторату турецького султана. Після цього козаки знайшли собі притулок на річці Підпільній.
Зараз на Кам'янській Січі головна святиня - це поховання Костя Гордієнка, одного з найвидатніших отаманів Запорізького козацтва. Хрест на його могилі хоч і пошкоджений, проте зберігся до наших днів. Ця січ цікава тим, що це, фактично, єдина територія, де можна проводити дослідження і робити висновки про життя і побут козаків, - адже всі інші січі вже затоплені. Якщо хочете застати цю пам'ятку козацької доби - поспішайте, бо й вона поступово розмивається водами Каховського водосховища.
Вітаємо всіх колекціонерів ТМ та відвідувачів нашого сайту з Днем Незалежності України!
- Святковий день - двадцять четверте серпня,
- Так хочеться усмішок і пісень.
- Віднині Україна незалежна.
- Запам'ятайте, люди, світлий день!
- Здійснилась давня заповітна мрія,
- Бажання і надія поколінь.
- Це почуття свободи серце гріє
- І піднімає думи височінь.
- Давайте ж станемо пліч-о-пліч всі народи,
- Щоб славу України відродить.
- Щоб дружно жити, в радості і згоді,
- Ми України сестри і брати.
Ще одна ТМ-сувенір невдовзі попрямує на Львівщину. Присвячена вона пам'ятнику "Писанка" в селі Братківці.
Кажуть, у світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки. Кожна писанка - це світ, створений руками людини. Тут все вимальване в певному порядку для того, аби підтримати лад і рівновагу в нашому світі. А в селі Братківці, що на Стрийщині, вирішили увіковічити Великодній символ - писанку й побудували їй пам'ятник.
Зведення пам'ятника розпочали 1999 року і планували завершити до 2000-річчя Різдва Христового. Через фінансові труднощі роботи з його зведення затягнулися на вісім років. Тепер у центрі села стоїть різнобарвна писанка. Висота пам'ятного знаку 6,5 м, діаметр - 4 м, по середині розміщено Богородицю.
Ідея побудови символу писанки належить колишньому сільському голові села Братківці Миколі Ковачу. Він сам розробляв макет пам'ятника, консультуючись зі стрийським художником Ігорем Завозіним. Остаточний дизайн писанки та прилеглої території розробляли львівські митці Орест Козак, Андрій Войневич, Олександр Алієв.
Пам'ятник Писанці на Стрийщині дещо нагадує свого "близнюка" в канадському містечку Вегревіль, встановленого українськими емігрантами. Заокеанська писанка, за задумом авторів, мала стати символічним духовним містком єднання між українцями, розсіяними долею по світу і українцями на рідній землі.
Ще одна, цього разу класична Туристична марка невдовзі попрямує в місто Ірпінь. Нею буде ТМ № 146 "Будинок письменників - Ірпінь".
Будинок творчості письменників "Ірпінь" - місце народження численних літературних та художніх шедеврів. Його було відкрито навесні 1935 року у двоповерховому маєтку київського громадського діяча і підприємця Івана Івановича Чоколова, який він в 1905 році одним з перших збудував на підвищеному березі річки Ірпінь.
В 1936 році колишня дача Чоколова разом з прилеглою територією була передана у власність Спілці письменників України і названа Будинком творчості. Письменники оселялись не лише в центральному корпусі, а й в чотирикімнатній хатині, колись призначеній для прислуги, і в кількох невеличких будиночках на дві кімнати, зведених у двадцяті роки київськими профспілками. Але цих корпусів зазвичай бракувало для всіх охочих відпочити майстрів пера. Багатьом із них доводилося винаймати житло. Після війни за рахунок держави й Спілки письменників України в Будинку творчості з'явились дві двоповерхові споруди. Нове житло було зручним, з телевізорами.
В Ірпінському будинку творчості працювали й відпочивали Андрій Малишко, Микола Бажан, Володимир Сосюра, Остап Вишня, Олександр Довженко, Павло Тичина, Олесь Гончар, Степан Олійник, Дмитро Павличко, Анатолій Шиян, Леонід Смілянський, Платон Воронько, Микола Шпак, Олександр Ковінька, Кость Гордієнко, Петро Панч, Олександр Корнійчук, Сергій Воскрекасенко, Павло Загребельний, Юрій Яновський та багато інших.
Вже скоро нова Туристична марка з'явиться і в 51 десятці ТМ України. Нею стане ТМ № 503 "Скельний монастир - Розгірче".
Сучасний печерний монастир - популярне туристичне місце. Розташований він на висоті 443 м над рівнем моря, на південно-східній околиці села Розгірче на території заповідного урочища "Розгірче". Скельний комплекс складається із двох частин - власне основної із приміщеннями у породі та двох менших скель. Віддалені від головного комплексу на 50 метрів, ці дві скелі утворили вузький прохід у схилі і були такими собі воротами. У товщі основного скельного масиву вибито три печери, які розташовані на двох рівнях. На першому - два приміщення, а на другому (до якого ведуть сходи) - одне приміщення. Дослідники вважають нижню велику печеру житловою кімнатою, до якої примикала комора, а верхню печеру - монастирською церквою.
Скелі використовувались ще в язичницькі часи як місце поселення чи сховок, про що свідчать сліди на скелях, а також виявлене тут у 1990 році землеробське поселення, датоване VIII-VII століттями до нашої ери.
За переказами селян, сам монастир був чоловічим. Ймовірно, що його засновниками були монахи, які втікали із поруйнованого в 1200 роках Києва та інших селищ Київської Русі. Ченці знайшли важкодоступну місцину та видовбали у скелях свій монастир. Монахи вели мовчазний спосіб життя. На свята до них могли приходити селяни, звичайно ж, з їх дозволу. Ще відомо, що вони продавали мед з пасіки, аби заробити гроші. Довкола монастиря росли ягоди та гриби, якими монахи харчувалися.
Незабаром 16 десятка ТМ України поповниться новою маркою. Нею стане ТМ № 159 "Олексіївське училище, 1904 - Хмельницький".
Будівництво основної споруди по вулиці Старобульварній, 3 було завершено 1904 року. Урочисте відкриття училища відбулось 1 липня. Навчальний заклад отримав назву на честь Цесаревича Олексія і став називатися Олексіївським реальним училищем. Училище мало 6-річний навчальний курс, його випускники отримували середню світу з технічним нахилом. Поступали до нього переважно після закінчення середніх шкіл. Серед предметів, що вивчали в реальному училищі, були Закон Божий, німецька та французька мови, математичні дисципліни, географія, історія, каліграфія, фізика та хімія.
У 1912-1913 роках Проскурівська земська управа поставила питання про перетворення училища у класичну гімназію. Але Перша світова війна перекреслила ці плани. А у вересні 1915 року Олексіївське училище перенесли до Єлисаветграду. Через рік заклад повернувся у Проскурів і відновив свою роботу. Під час громадянської війни 1917-1920 років навчальний заклад працював нестабільно - часом реалісти не закінчували повного курсу навчання. З перших днів радянської влади реальне училище припинило своє існування. Наступні роки його приміщення займала школа, пізніше - партійні та комсомольські установи. А з 1986 року - міськвиконком.
Найближчим часом відбудеться поповнення в 48 десятці ТМ України, що відповідає Херсонській області. Новою Туристичною маркою стане ТМ № 474 Олешківські піски.
Олешківські піски є найбільшим піщаним масивом у Європі. Складаються із безмежних барханів висотою близько 5 м і негустою рослинністю.
Знаходяться ці піски у Цюрупінському районі (стара назва Цюрупинська - Олешки) Херсонської області, за 30 км на схід від обласного центру. Дніпровські піски існували здавна, але Олешківська пустеля у нинішньому своєму вигляді з'явилася порівняно недавно: через випасання величезних отар овець у ХІХ ст., які знищили траву, звільнили піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися. Стримують пустелю, яка в діаметрі має розмір близько 15 км, штучно насаджені ліси.
Незабаром ми порадуємось новій сувенірній марці з Київської області. Присвячена вона пам'ятнику Тарасу Григоровичу Шевченку в місті Ірпінь.
Пам'ятник молодому Тарасу Григоровичу Шевченку був відкритий 24 серпня 2017 на центральній площі міста, навпроти Ірпінської міської ради. Авторами роботи стали скульптори Борис Крилов та Олесь Сидорук. Також на площі стоять бюсти видатним діячам України: Михайлу Грушевському, Пилипу Орлику, Богдану Хмельницькому та Ярославу Мудрому.
Зазвичай Тараса Григоровича зображують у більш поважному віці і не часто можна побачити такий образ видатного поета. Тут Шевченко молодий, сповнений мрій і надій та перебуває приблизно в тому віці, коли він створив "Кобзар". Пам'ятник виконаний з бронзи і граніту, в руках у поета пензлик, а навколо нього знаходяться створені ним різні літературні образи.
Наші вітання отримує Анатолій Нечидюк - колекціонер ТМ з Рівного. Його колекція поповнилась Преміальною Туристичною маркою України № 42 - "Церква Богоявлення Господнього, 1873 - Головецько". В цій десятці розміщені ТМ, які відповідають об'єктам, що розміщені в Львівській області.
Церква була збудована 1873 року в селі Головецько Сколівського району. Згоріла 28 січня 2007 року.
Нова Туристична марка України № 455 прибула на місце свого продажу - в с. Вигода Долинського району Івано-Франківської області. Присвячена вона Центру спадщини Вигодської вузькоколійки.
Розміщується цей інтерпретаційний центр в колишньому маєтку Леопольда Поппера фон Подґраґі. У центрі основного залу красується раритетний паровоз, що колись міг служити в деревообробній промисловості. Тут також розміщені - макет Вигодської вузькоколійки, конструкції з ланцюгів живлення в природі, взірці стовбурів дерев та багато інших цікавих експонатів. Крім того, в експозиції представлено культурний аспект місцевості, етнографічні здобутки, речі створені руками народних умільців.
Режим роботи Центру: з вівторка по суботу працює з 9:00 до 18:00, у неділю - до 17:00. Обідня перерва - з 12:00 до 13:00.
Туристична марка України № 501 вже прибула на своє місце продажу! Ця марка відкриває 51 десятку в каталозі ТМ України і присвячена Костелу Святого Станіслава, 1768-1780 рр., що в Буську.
Сучасний мурований костел у Буську почали споруджувати в 1768 році. Земельну ділянку та частину необхідних коштів подарував король Станіслав Август. Після закриття буського домініканського монастиря в головному вівтарі храму було встановлено перенесену звідти ікону Матері Божої, яку внаслідок здійснених перед нею чудес, визнали чудотворною. У 1856 році святиню було відновлено після пожежі 1849 року. Із 40-х років ХХ століття костел перебував зачиненим. У 1992 році його освятив єпископ Рафал Керницький. 7 жовтня 2014 року єпископ Леон Малий освятив встановлену у головному вівтарі копію чудотворної ікони Буської Божої Матері, оригінал якої було вивезено до Польщі 1944 року.
